Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року Справа № 910/27621/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Чернова Є.В.,розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.16 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.15у справігосподарського суду міста Києва №910/27621/14за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Медек"додержавного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця"провідшкодування витрат у розмірі 769 432,00грн.

представники сторін:

від позивача - Хорошун Д.І.,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

09.12.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Медек" звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" про відшкодування витрат на будівництво у розмірі 769 432,00грн. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що на підставі договору про спільну діяльність від 25.07.1994, укладеного з державним закладом "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця", інвестували та фактично побудували об'єкт "Складські приміщення для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу" за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 9, який в установленому законом порядку зданий не був, перебуває на балансі відповідача, а договір від 25.07.1994 було розірвано судом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, державний заклад "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" звертали увагу, що позовні вимоги ТОВ "Медек" були заявлені після спливу строків позовної давності, про застосування яких клінічна лікарня подала клопотання. Зазначали, що до складу вартості будівлі необгрунтовано було закладено вартість користування земельною ділянкою, що згідно з висновками експертизи складає 215 555,00грн.

08.12.2015 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін 17.05.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Буравльов С.І., Шапран В.В., Андрієнко В.В.) позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медек" 769 432,00грн. відшкодування витрат на будівництво, 15 388,64грн. судового збору та 14 416,00грн. витрат за проведення судової експертизи.

У касаційній скарзі державний заклад "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просили скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій та убачається із матеріалів справи, 25.07.1994 між спільним малим підприємством "Медек", правонаступником якого є позивач, та відділковою лікарнею ст. Київ Південно-Західної залізниці, правонаступником якої є відповідач, було укладено договір про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язалися спільно діяти в проектуванні, відведенні земельної ділянки, будівництві та експлуатації тимчасового господарського блоку з метою отримання вигоди від спільної діяльності.

Відповідно до п.2.1. договору відповідач зобов'язався надати земельну ділянку площею 0,5 га для будівництва тимчасового господарського блоку.

Пунктом 2.2. договору закріплено обов'язок позивача здійснити проектування, скласти кошторис і за власні кошти збудувати господарські тимчасові споруди на площі 0,5 га відповідно до технічної документації.

Після закінчення будівництва господарський блок є власністю позивача (п.2.3. договору).

Згідно з п.2.4. договору два бокси позивач зобов'язується передати відповідачеві не пізніше як через 1 місяць після отримання документу про прийняття господарського блоку в дію.

26.07.2000 наказом ДТГО "Південно-Західна залізниця" №нз-1-940 "Про затвердження проектно-кошторисної документації складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу на території господарчого двору відділової лікарні ст. Київ по Повітрофлотському проспекту, 9 у Залізничному районі м. Києва" затверджена проектно-кошторисна документація по робочому проекту складських приміщень для зберігання обладнання і розміщення обслуговуючого персоналу на території господарчого двору відділової лікарні ст. Київ по Повітрофлотському проспекту, 9 у Залізничному районі м. Києва. Зазначеним наказом визначена вартість будівництва за цінами 1997 року у розмірі 611,611 тис.грн. та визначено генерального підрядника будівництва - МП "Віра".

16.07.2000 розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1108 Центральній транспортній клінічній лікарні дозволено здійснити будівництво складських приміщень для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу на території господарського двору лікарні, відповідно до узгодженої проектної документації.

15.08.2000 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва відповідачеві видано дозвіл №546-3л/Т на виконання будівельних робіт.

01.06.2001 робочою комісією у складі голови - заступника Головного лікаря клінічної лікарні, представників інвестора (позивача), генерального підрядника, субпідрядних організацій та представників інших державних органів був підписаний акт робочої комісії закінченого будівництвом об'єкта для пред'явлення державній приймальній комісії.

01.12.2005 постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №12/259, яка вступила в законну силу, укладений між сторонами договір про спільну діяльність від 25.07.1994 визнано недійсним.

Із матеріалів справи видно, що будівництво об'єкта здійснювалось за рахунок коштів ТОВ "Медек", що підтверджується актом КРУ м. Києва від 25.06.2001 за наслідками перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, що проводилась з 31.05.2001 по 25.06.2001.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що ТОВ "Медек" на підставі договору про спільну діяльність від 25.07.1994, який визнаний судом недійсним, здійснювали інвестування та фактичне будівництво об'єкта нерухомості, котрий не був зданий та перебуває на балансі відповідача. Тому, на думку позивача, вартість його витрат на будівництво цього об'єкта повинна бути відшкодована відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції, із посиланням на ч.3 ст.331 ЦК України, виходили із того, що у разі визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на самочинно збудоване на ній іншою особою нерухоме майно розмір витрат на будівництво цього майна, право на відшкодування яких власником (користувачем) земельної ділянки згідно із частиною шостою статті 376 ЦК має особа, яка здійснила таке будівництво, визначається судом на підставі наданих доказів і складається як із понесених витрат на будівельні матеріали, так і з витрат за виконані роботи та оплачені послуги.

Відповідно до висновку комплексної судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №2828/19147/15-42 від 30.10.2015 залишкова вартість об'єкту будівництва склала 815 912,00грн.

Дійшовши висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу вартості витрат на будівництво складських приміщень, судами обох інстанцій в основу оскаржуваних рішень покладено висновок судової будівельно-технічної експертизи №6179 від 30.12.2004, на який посилався позивач, та відповідно до якого найбільш імовірна дійсна (ринкова) вартість тимчасового господарського блоку, розташованого по Повітрофлотському проспекту, 9 у м. Києві становить 769 432,00грн.

Не піддаючи сумніву встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

У позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю "Медек" ставили питання про відшкодування вартості витрат на будівництво об'єкта - складських приміщень для зберігання обладнання та розміщення обслуговуючого персоналу за адресою: м. Київ, просп. Повітрофлотський, 9.

Проте судами, при задоволенні позовних вимог, стягнуто вартість збудованого об'єкту, яка з урахуванням висновку експертизи №6179 від 30.12.2004 становить 769 432,00грн., не звернувши увагу на те, що витрати для будівництва зазначеного об'єкту і ринкова вартість закінченого будівництвом об'єкту нерухомості можуть бути різними, на що обгрунтовано посилалися державний заклад "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" у касаційній скарзі.

Тому для визначення розміру суми, яка підлягає стягненню із державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медек", суди повинні були призначити відповідну експертизу для визначення вартості будівництва витратним методом.

Відхиляючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суди виходили із того, що вони не є порушеними, оскільки спори, зокрема, про право власності на новостворене майно вирішувалися у судовому порядку до 08.11.2012 року, а з позовом про відшкодування витрат на будівництво позивач звернувся 09.12.2014.

Такі висновки судів є недостатньо обгрунтованими з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, договір про спільну діяльність укладено 25.07.1994.

01.12.2005 постановою Київського апеляційного господарського суду зазначений договір визнано недійсним. Із цієї дати, як обгрунтовано стверджував заявник касаційної скарзі, необхідно обраховувати початок спливу позовної давності.

Частиною 2 статті 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Із матеріалів справи видно, що розгляд судових справ щодо спірного об'єкту нерухомості остаточно закінчився у 2012 році. Проте предмет судового розгляду у зазначених справах був інший - визнання права власності та виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

З огляду на те, що судові рішення стосувалися іншого предмету судового розгляду, то застосування попередніми судовими інстанціями положень ч.2 ст.264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності є помилковими.

У свою чергу довготривалий розгляд судових справ, стосовно спірного об'єкту, може бути обговорено та враховано судом під час нового розгляду цієї справи про можливість застосування положень ч.5 ст.267 ЦК України.

За таких обставин необхідно врахувати зазначене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного закладу "Дорожня клінічна лікарня №2 станції Київ ДТГО "Південно-Західна залізниця" задоволити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2015 у справі №910/27621/14 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяЖ.О. Корнілова СуддяЄ.В. Чернов